доторкнись

Кераміка Чанаккале

Дослідження показують, що кераміку Чанаккале можна датувати 17 століттям. Окрім функціональних інструментів, декоративні предмети та прикраси також вироблялися з минулого до сьогодення. Кераміка Чанаккале налічує широкий асортимент товарів, таких як тарілки та миски, глечики, чашки, філіжанки, настінні декоративні тарілки та різне побутове приладдя.

Крім того, серед інших поширених керамічних візерунків можна зустріти вітрильники, кораблі, риб та старі архітектурні споруди. Основними кольорами, що використовуються для скління кераміки Чанаккале, крім білої підкладки, є шерабі (коричневий), зелений Чанаккале та жовтий Чанаккале. У 2020 році ЮНЕСКО оголосила Ісмаїла Бютюн, одного з майстрів кераміки Чанаккале, «живим людським скарбом».

Цілющі води гір Каз

На підніжжях х гір Каз знаходиться багато гарячих джерел та цілющих вод. Найвідоміші з них – термальні джерела Байраміч-Кюльджюлер, термальні джерела Бардакчилар та Етілі в Чані, термальні курорти Хидирлар в Єнідже, термальні курорти Гьонен та Афродіта Гюре в Едреміті. Ці термальні джерела, які в давнину були джерелом зцілення, продовжують використовуватися і сьогодні.

Плетіння кошиків

Плетіння кошиків – одне з ремесел, яке можна зустріти в Чанаккале. Плетіння кошиків поширене в районному центрі Біга та місті Агакьой, районному центрі Чан, районі Гюнгьорен, районі Геліболу та містечку Евреше. Для плетіння кошиків зазвичай використовують очерет і деякі гілки дерев. Кошики, які раніше використовувались для фруктів та овочів, сьогодні використовуються в декоративних цілях і мають досить різноманітний асортимент.

Виготовлення костюму-киспет

Киспет це спеціальний шкіряний костюм для масляної боротьби. Ірфан Шахін, останній представник майстрів, які виготовляють киспети в Туреччині, мешкає в районі Біга і тут займається своїм ремеслом. Ірфан Шахін від імені Туреччини оголошений «живим людським скарбом» в рамках Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини. Виробництво киспету, який шиють з дубленої телячої шкіри, є дуже копіткою і трудомістким працею. Дублену телячу шкіру готують шляхом нанесення та вирізання за допомогою спеціальних форм-зразків. Ніжка, обруч, бункер, ремінь, з яких складається киспет, виготовляється в результаті поєднання цих деталей за допомогою машинного та ручного зшивання.

Килим Айваджик

Килимарство було широко поширене в регіоні Чанаккале, починаючи з 15 століття. Йоруки і тюркмени, які оселилися в Західній Анатолії під час панування сельчуків, інтенсивно розширили свої поселення в районі античного Каздаги після сельчуків.

Айваджик прославився своїми килимами. Килими, виткані вручну з використанням природних барвників, в селищах району Айваджик продаються із 100-річною гарантією від вицвітання.

Цей регіон, що має багату історію, також багатий з точки зору етнологічних досліджень та мистецтва.

Коли культурні особливості та багатства тюркменських племен в регіоні змішалися з манавами, помаками, болгаами, черкесами, йоруками, тахтаджами, чепнями, алеві, саманами, з’явився нинішній соціальний та культурний дух Чанаккале.

Традиційне ручне ткацтво – найдавніша традиція місцевого населення з часів Трої. Коли ви відвідуєте будинки в Айваджику та його селищах, можна побачитио, що в більшості будинків є ткацькі верстати (для ткацтва килимів).

Виготовлення ножів в Бабакале

Бабакале, селище в районі Айваджик, розташоване на краю Бабабурну в найзахіднішій частині Туреччини, є одним із важливих центрів, відомих в околицях своїми ножами. Майстри, що займаються виготовленням ножів, починають свою історію із будування фортеці в 1720-х роках. Зазначається, що перші майстри були розміщені в Бабакале, щоб задовольнити потреби військових фортеці в мечах, кинджалах та подібній зброї після завершення будівництва фортеці.