«Ніч Сіри», Шанлиурфа: шматочок турецької культури
Як тільки я ступаю крізь кам’яні арки, відчуваю, що ніби пливу у хвилях музики. Глибокі голоси ритмічно лунають. Струнні інструменти вражають високими й низькими нотами. На обох стінах розміщені фотографії. Підсвічена люстрою міні-модель будинків Харрана — у формі вуликів — прикрашає доріжку. Я заходжу в серце ресторану і починає лунати музика. Облаштування сцени для музичного вечора «Ніч Сіри» в «Чевахір Хані» («Чевахір Інн»). Шанлиурфа, Південно-Східна Туреччина.
Шанлиурфа — це древнє месопотамське місто, одне з найстаріших поселень у світі, в якому мешкали еламці, аккади, вавилоняни, хетти, арамейці, ассирійці, перси, македонці, римляни, візантійці й османи. Розташоване на шляху зі сходу на захід, Шанлиурфа було торговим центром. Для обслуговування зростаючої кількості купців, які часто прямували цим маршрутом, було створено кілька заїжджих дворів. Точну дату відкриття «Чевахір» неможливо встановити, але перша згадка знайдена у щоденнику подорожей османського мандрівника XVII століття Евлії Челебі. Заїзд також називають «Самсат Інн», оскільки він розташований біля неіснуючих зараз воріт Самсат у північній частині міста-фортеці — яким воно колись було — Шанлиурфи.
Усередині кам’яного залу з високими стелями звучить ансамбль мелодій кюмбушу, уду, танбуру, кануну, скрипки й барабанів. Сучасні ліхтарі підвішені на конструкціях у вигляді пальм. Деякі гості, схрестивши ноги, сидять на килимі за низькими столами й смакують айран (напій на основі йогурту, як пахта). Інші сідають на стільці. На звуки фонтану, який розташований в центрі приміщення, ніхто не звертає увагу. Всі сконцентровані на музиці. На сцені шість турецьких чоловіків грають на місцевих струнних інструментах і співають народні пісні — туристична програма «Ніч Сіри» або «Сіра Гечесі» триває.
Співаки й музиканти під час «Ночі Сіри» в Шанлиурфі
Стародавня традиція — «Ніч Сіри»
Шанлиурфа славиться своєю розвиненою музичною культурою, але раніше на традиційній «Ночі Сіри» не було музики. Раз на тиждень громади або компанії друзів проводили збори в одному з будинків учасника групи: влаштовували мозкові штурми, обговорювали актуальні проблеми, обмінювались останніми новинами й просто спілкувались. Старійшини передавали мудрість молодшому поколінню, навчали їх манерам і ввічливості. Обговорювались такі теми, як література, поезія, історія та філософія. Відбувався обмін думками. Ніч закінчувалася частуванням чіг-кефте (ciğköfte) — баранячого кебабу із прянощами. Турецьке слово Sıra Gecesi означає ночі, в які всі по черзі приймали гостей.
Не дивно, що музика була важливою складовою вечора, але далеко не все було зосереджене тільки на ній. Більш вправні та досвідчені ділилися з молодшими секретами вокалу й навчали грі на струнних інструментах: багламі, уді, кануні, танбурі, цумбуші та скрипці. У Шанлиурфі є кілька музеїв музики, наприклад один присвячений Ібрагіму Татлисесу, інший — Мюслюму Гюрсесу. Це місцеві співаки, які досягли загальнонаціональної популярності. Вважається, що практика Сіри Гечесі дуже допомогла їм розвинути й вдосконалити свою майстерність.
